Головна героїня оповідання — селянська дівчина Наталя, яка змалку знала тільки злидні та горе. Мама померла рано, а батько був п’яницею, пропив господарство та залишив дочку жебракувати. Добрі люди віддали дівчинку до сирітського будинку. Так селянська дитина потрапила в зовсім чуже середовище, де й одяг, і звичаї були зовсім не звичними. Навіть мовою говорили іншою.
Дівчина не може користуватися ні ножем, ні виделкою, плутає українські слова з російськими, недоречно вставляє незрозумілі для неї слова, а потім і зовсім перестає розмовляти, щоб не зазнати нового знущання.
Нарешті вона вирішує втопитися у колодязі, та, звикла до дисципліни, запитує дозволу у вчительки. Та забороняє навіть думати про таке, колодязь закривають, а дівчинка ще довго хворіє.
