Фільм «Земля» став першим твором у радянській кінематографії про колективізацію і останнім фільмом «німого періоду» у творчості митця, тому критика його набула доволі значних масштабів. Він виростав з реального життєвого матеріалу, сповненого трагічних конфліктів, суперечностей.
А про що, власне, фільм???
Наприкінці ХХ століття в одній із західноєвропейських держав впливове міжнародне журі визначило 10 кращих фільмів усіх часів та народів. Єдиною німою картиною, що увійшла до цієї десятки, була «Земля» українського режисера і сценариста Олександра Довженка.
Фільм 1930 року є прикладом можливості створення геніального шедевру навіть, а можливо, і завдяки існуванню жорсткої цензури у СРСР. Багато питань, поставлених автором, не мають однозначної відповіді і сьогодні. Тому сприйняття картини глядачем завжди буде залежати від його власних поглядів та почуттів. Деякі ж аспекти варто розглянути детально з огляду на життєві позиції самого Довженка.
Характерною для цієї роботи режисера є усвідомлення України як земного раю. Самі зйомки розпочинаються не із опису головних героїв, а із нагадування про багатство нашої землі: яблука у садах, жито, соняшник у полі… Звідси і спокуса за будь-яку ціну отримати таку родючу землю. У боротьбі за неї, як виявляється, не має значення навіть людське життя.
