А й правда.
Крилатим ґрунту не треба.
Землі немає.
То буде небо.
Немає поля.
То буде воля.
Немає пари.
То будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина?
А що ж людина?
Живе на землі.
Сама не літає.
А крила має.
А крила має!
Вони, ті крила,
Не з пуху-пір’я,
А з правди.
Чесності і довір’я.
У кого – з вічного
Поривання.
У кого — з вірності
У коханні.
У кого — з щирості
До роботи.
У кого — з щедрості
На турботи.
У кого — з пісні,
Або з надії,
Або з поезії,
Або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має.
А крила має!