Мене звати Аня. Розповім вам про пригоду, що трапилася зі мною.
Одного чудового дня я прийшла додому і одразу сіла за комп’ютер. Мені ввімкнулася нова гра. Розпочавши гру, я опинилася в темній кімнаті, де не було ні вікон, ні дверей. А повітря було менше, ніж світла, і здавалося, що ось-ось не буде чим дихати. Раптом у темряві я почула якийсь голос: «Постукай два рази по підлозі». Так і зробила – опинилася в прірві і впала на чийсь гамак. На поміч мені підбіг хлопчик, якого звали Джек. Він розповів, що всі жителі цього міста залежні від Інтернету, але ніхто не намагається з цим боротися. Ми вирішили зібрати всі роутери міста і сховати в надійному місці, у Джековому підвалі, де вони не могли працювати.
Згодом мешканці міста забули про Інтернет і стали більше спілкуватися між собою, ходити в гості, гратися на подвір’ї.
Під час розмови з Джеком та його друзями я почала зникати в повітрі і дивним чином опинилася в себе вдома. Я швиденько вимкнула комп’ютер, взяла м’яча і поспішила до своєї подруги.
Я думаю, всі ви зрозуміли, що краще пограти з друзями на подвір’ї, ніж весь день просидіти за комп’ютером в Інтернеті.
Автор: Бруй Анна
Учениця 6-го класу