1907-1942
Народилася Олена Теліга (дівоче прізвище Шовгенів) — українська поетеса і літературний критик — в інтелігентній напівбілоруській-напівукраїнскій родині 21 липня 1907 року в Іллінському під Москвою, де її батьки відпочивали влітку. Але й до сих пір не встановлено, в якому саме з декількох підмосковних населених пунктах під назвою «Іллінське» відбулася ця подія, так як свідоцтво про народження Олени Теліги було втрачено.
Мати Олени була дочкою православного священика, батько — гідротехніком, працював на Москві-річці, Волзі, Клязьмі, Сіверському Донці, був одним з авторів зрошення Голодному степу біля Ташкенту. Молодший брат української поетеси також був поетом (писав російською мовою), але в порівнянні з Оленою Телігою він був майже невідомий.
Жила Олена Теліга в Москві. Та у 1911 році сім’я Шовгенів переїжджає до Санкт-Петербургу, а звідти у травні 1917 в українське місто Ізюм, де жили родичі Олени Теліги по батьківській лінії. З весни 1918 батько Олени працював у київському політехнікумі, тож і сім’я жила в Києві. Там Олена Теліга навчалася в жіночій гімназії Олександри Дучинської, де і вивчала українську мову разом з російською, німецькою та французькою. Судячи з табеля, навчалася вона в гімназії на середньому рівні. У 1919 приватна освіта на Україні припинилася і поетесі довелося перейти в народну школу.
У травні 1919 року батько Олени Теліги їде до Чехії. У травні 1922 він емігрує і мати Олени разом з нею і її братом Сергієм оселилися в м. Тарнові (Польща). Через два місяці вони переїхали до м. Подєбради (Чехія), де батько Олени Теліги викладав в Українській сільськогосподарській академії. У тому ж році Олена отримала атестат про середню освіту і вступила до історико-філологічного відділення Українського педагогічного інституту ім. Михайла Драгоманова у Празі. Тут вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом Телігою, кубанським козаком і колишнім сотником Армії УНР. Вони одружилися 1 серпня 1926. У той же час Чехії вперше публікувалася поезія і праці з літературознавства Олени Теліги.
Восени 1929 Олена Теліга разом з чоловіком переїхали до Варшави, де вже з 1928 жили її батьки. У Варшаві українська поетеса працювала, виступаючи в нічних кабаре або манекенницею, проте потім їй вдалося влаштуватися вчителькою у початкових класах.
У грудні 1939 подружжя Теліг переїхало до Кракова, де Олена Теліга зустріла свого давнього знайомого, відомого діяча української емігрантської культури Олега Ольжича і вступила до Організації українських націоналістів (прихильників А. Мельника), членом правління (Проводу) якого Олег Ольжич і був.
Коли Гітлер напав на СРСР, у деяких прихильників ОУН з’являються ілюзії, що німці допоможуть відновити незалежну українську державу, як це було в 1918. Такого роду помилкові уявлення були і у Олени Теліги. 22 жовтня 1941 разом з однією з «похідних груп» прихильників А. Мельника на машині вона приїжджає до Києва, де організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією газети «Українське слово» (редактор Іван Рогач), видає тижневик літератури і мистецтва «Літаври». У своїх статтях висловлює надію, що крах більшовизму допоможе відродженню української культури.
Олена Теліга ігнорувала постанови німецької влади, і врешті-решт «Литаври» були заборонені, а 9 лютого 1942 її заарештували. Разом з нею добровільно здався гестапо і її чоловік, який заради цього назвався письменником. На стіні камери вона намалювала тризуб і залишила напис: «Тут сидiла i звiдси йде на розстрiл Олена Телiга». Українська поетеса була розстріляна разом зі своїм чоловіком і колегами (Іван Рогач, Володимир Багазій тощо) у Бабиному Яру 21 лютого 1942.