Ця історія про хлопчика десяти років – Івана. Математика його зовсім не цікавила в школі. А урок інформатики він вважав найкращим з усіх.
І от зараз, на уроці української літератури, йому було нудно. Тому хлопець, як завжди, взяв телефон у руки та почав грати. Іван сидів на передостанній парті, тому вчительці було легко не помітити телефон у його руках. Це була звичайна хлоп’яча гра. Всі знають, що в Інтернеті багато всілякої реклами. І не завжди гарної.
Тут Ваня побачив рекламу про чарівну гру. Йому дуже закортіло пограти в неї. Хлопцю здалося, що вона найкраща з тих, які він бачив. Але ця гра не безкоштовна. Батьки у нього були дуже добрі. Ввечері він розповів їм, що це гра для вивчення англійської мови. І вони дали своєму синові гроші. Хлопчик без сумнівів завантажив її на телефон. Іван знав, що брехати не можна. Але реклама гри йому так сподобалась, що він забув про все.
Іван зайшов у гру. Тут все затремтіло, завертілось, почало ламатись. Хлопець опинився в незнайомому світі. Все було зовсім не таке, як у рекламі. Замість людей там були віруси, дуже страшні та похмурі. Ні води, ні овочів, ні фруктів, ні м’яса, ні риби! Тільки солодкі газовані напої, сухарики, чіпси, шоколадки та цукерки. Спочатку йому сподобалось тут. Тому що Іванові батьки хоч і були добрими, але вживати цю всю шкідливу їжу не дозволяли. У цій же грі все було безкоштовним.
Хлопчик наївся шоколаду, вийшов із гри та ліг спати. Наступного дня в школі він навіть не обідав у їдальні. Просто в грі поїв сухарики та запив «Колою».
Втретє зайшовши в гру, Ваня наївся і вже хотів вийти, але не так просто це зробити. Виходу не було. До хлопця підійшов великий Вірус і сказав:
— Вихід звідси є тільки один. Треба поблизу тієї вежі побудувати сходи. Там будуть чарівні двері, через які можна вийти. Але, якщо вимовиш хоча б одне слово впродовж роботи…, то віруси захоплять твій телефон – і ти залишишся тут назавжди!
У цю ж хвилину Вірус зник.
— Я сильний, у мене вийде, – подумав Ваня.
Неподалік хлопець побачив будівництво якогось будинку. Коли працівник відійшов, Ваня взяв візок з цеглою і швидко побіг до вежі. На його щастя, в Інтернеті він бачив, як будуються будинки зі сходами. Це був чарівний світ, тому хлопець скріплював цеглу розтопленим шоколадом.
Ваня закінчив будівництво сходинок. Навіть прикрасив їх цукерками. Піднявшись на гору, він побачив маленькі дверцята.
Хлопчик відкрив двері. Іван опинився вдома. Це був лише сон. Гру він одразу видалив.
Після цього він з обережністю почав ставитись до Інтернету та реклами. Отож, діти, будьте завжди обережними, коли граєтесь в Інтернеті!
