Дениско – це звичайний хлопчик. Як усі, має сенсорний телефон, ноутбук, планшет …
Як і завжди, він сидів за ноутбуком. Ні не грав. Хлопець робив проект на урок природознавства. Усе було спокійно – аж раптом…
«Піліп!» — відгукнувся ноутбук. Це було смс . «Привіт» – було написано там. «Хто це?» – подумав Денис.
- Я Рома, – почулася відповідь.
«Чи читає думки через комп’ютер?!» – здивувався хлопчик.
На моніторі з’явилися слова: «Дай,будь ласка, свої дані».
Денис міркує: «Ніколи не думав, що Рома буде писати через e-mail. І фотка його». Тому хлопець набрав усі дані і хотів відправити…
- Не роби цього, Денис!
Хлопець обімлів.
— Хто тут?! – він злякався не на жарт. – Нікого ж не було вдома!
— Я друг твого ноутбука – привид Чіп.
— Де ти?
— Я невидимий тут, а у світі Комп’ютерів видимий.
— Зрозуміло…
— Давай я тобі дещо покажу! – крикнув з куточка кімнати привид. – Дай мені руку!
Денис не встиг подати руку, як новий прикольний друг затягнув його у світ «Computer».
- Це мій кабінет, – сказав Чіп з темряви. – Ой я ж не включив світло!
Дениско опинився у великій, просторій та гарній кімнаті. Посередині стояв на великому столі комп’ютер, за ним йшов короткий коридор з дверима в бібліотеку. З лівого боку кімнати було все, як у кімнаті відпочинку, а з правого – кухня. Позаду хлопця був спортивний майданчик.
— Зараз цей твій «Рома» сидить і чекає, коли ти відправиш свої дані, – дуже серйозно вів Чіп. – Коли я тебе поверну, нічого не відсилай, зітреш своє невідправлене повідомлення. І коли прийдуть батьки, розповіси їм про злодія, — привид затих. – І більше не роби так!
— Добре. Обіцяю, не буду робити так, – сказав Денис.
— Я тобі довіряю і без обіцянок, – усміхнувся новий друг. – Я закачаю тобі програму «Безпека Windows №1», – сів за комп’ютер Чіп, – вона невидима. А коли хтось підозрілий захоче щось зробити на твоєму ноутбуці, програма повідомить про це.
— Спасибі, Чіпе. Ти найкращий друг!
— Денисе, я тебе проведу! – і привид переніс себе та хлопчика у світ людей.
— Чіп, давай, коли не буде батьків удома, я запрошуватиму тебе в гості.
Привиду сподобалася ідея хлопчика.
«Клац!» – це батьки Дениска прийшли .
— Ну, до побачення!- сказав Чіп.
— До зустрічі! – прошепотів Дениско.
Привид щез у ноутбуці.
Автор:
Пенковська Єлизавета,
учениця 6-го класу
